Хроніки Берлінале-2023: переможець фестивалю та фільми не з основного конкурсу

«На Адаманті» (On the Adamant, реж. Ніколя Філібер)

Крістен Стюарт та жюрі цьогорічного фестивалю нагородили найгуманістичнішу стрічку з основного конкурсу. Документальний фільм французського режисера Ніколя Філібера змальовує будні паризького центру для людей з психічними розладами, розташованого у плавучій споруді на річці Сена. Люди, які проходять лікування, розповідають про себе, про те, з якими складнощами їм доводиться стикатися, та як ім допомагає мистецство.

Той факт, що це будівля на воді (хоча і пришвартована), свідчить про те, що вона знаходиться за межами традиційних споруд і психіатричних установ. Її пацієнти — це денні відвідувачі; після закінчення сесій вони повертаються до своїх домівок та гуртожитків. До них ставляться скоріше як до студентів, аніж як до пацієнтів. Ця клініка пропагує ідею лікувати особистість, а не конкретний діагноз. Насправді, ми навіть не чуємо жодний з діагнозів протягом усього фільму. На борту «Адаманта» царує щасливе відчуття свободи та можливостей, а фільм наповнений теплотою та емпатією до людей.

На Берлінале вже не вперше перемагає документальна стрічка. У 2016 році Золотого ведмедя отримав фільм «Море у вогні» італійського режисера Джанфранко Розі.

• 

«Нескінчений басейн» (Infinity Pool, реж. Брендон Кроненберг)

Багата парочка, Джеймс (Александр Скашґорд) і Ем Фостер (Клеопатра Коулмен) насолоджуються пляжним відпочинком за системою «все включено» на вигаданому острові Ла Толка. При чому, «все включено» стосується буквально всього: від шампанського в номер до вбивства когось із місцевих. Правда, є нюанс — на острові діє смертельна кара за вбивство. Хоча і тут існує один лайфхак: замість себе на смерть можна відправити клон. Джеймс шукає натхнення: його дебютна книжка вийшла шість років тому, миттєво провалилася. Згодом пара зустрічає Габі (Мія Гот), мало не єдину шанувальницю книги, та її партнера Албана (Джаліл Лесперт). Тут і починається вакханалія.

«Нескінчений басейн» піднімає кілька цікавих питань, оскільки Джеймс і його божевільна компанія коротко розмірковують про те, що означає мати клона з однаковими спогадами. Здебільшого вони використовують цю лазівку як привід робити все, що завгодно, придумуючи закручені «ігри», сповнені жорстокого насильства. Це своєрідна хроніка сходження Джеймса до божевілля через потік оргій і вбивств. «Нескінчений басейн» — це погляд на ідентичність і самоусвідомлення, заможність та гроші.

• 

«Тар» (Tár, реж. Тодд Філд)

Лідія Тар (Кейт Бланшетт) — професійна диригентка німецького оркестру. Вона пристрасна, вимоглива, автократична, з престижем рок-зірки та міжнародними гастролями, і одружена зі своєю першою скрипалькою (Ніна Хосс), з якою у неї є дитина. Але в житті Лідії є проблеми. Вона очолює стипендіальну програму для жінок, і ходять чутки, що Тар постійно заводить з ними романи. Перші тріщини її влади з’являються, коли стає відомо про самогубство молодої жінки Крісти Тейлор, яка колись була диригентом-стажером у програмі Лідії.

Поперше, варто зауважити, що ніхто, крім Бланшетт, не зіграв би роль Лідії Тар краще. Ніхто, крім Бланшетт, не зміг би показати владну гордість, необхідну для зображення великої диригентки, яка прямує до краху свого творчого шляху. Її гра пронизує, наче та диригентська паличка, і залишається в памʼяті ще надовго. Режисер фільму, Тодд Філд, до «Тар» зняв лише дві стрічки: «У спальні» (2001) та «Як малі діти» (2006). Цього разу Філд вирішив зробити фільм, ґрунтуючись у всіх сенсах на власному матеріалі — він не просто сам написав сценарій до «Тару», а й частково запозичив для нього особистий досвід. До старту кінокар’єри Філд професійно займався музикою.

Героїня Бланшетт — людина великого таланту, в якій обдарованість займає більше місця, ніж людяність. Впевненим кроком вона ступає не лише на сцену, а й по головах усіх, хто опиниться у неї на заваді. Тодд Філд поступово відводить нас до вічної суперечки про те, чи повинні ми розділяти автора від його творчості, і показує, як тиранія, що наростає в Лідії, і жага тотального контролю позбавляють її можливості утримати в нормі власне життя.

•