Хроніки Берлінале-2023: Україна на фестивалі

В цьому році однією з головних тем Берлінського кінофестивалю була війна в Україні. Логотип фестивалю був змінений зі звичного червоного на жовто-сині кольори, під час нагородження зі сцени неодноразово лунали слова підтримки України, а 24 лютого українські кінодіячі та міжнародне жюрі влаштували демонстрацію на червоній доріжці.

Що стосується програми фестивалю, то й тут Україні приділили вдосталь уваги, хоча у головний конкурс жоден український фільм не потрапив. У секції Panorama були представлені дві стрічки: «Ти мене любиш?» Тоні Ноябрьової та «Залізні метелики» Романа Любого. Фільм «Ми не згаснемо» Аліси Коваленко потрапив у секцію Generation Kplus, а в конкурсній програмі короткого метру можна було побачити «Прокидаючись у тиші» Міли Жлуктенко та Даніеля Асаді Фаезі, а також «Це побачення» Надії Парфан. До речі, обидві короткометражки отримали спеціальні призи.

Фільмів про Україну було також досить багато. В секції Forum була представлена стрічка польських документалістів Петра Павлуса и Томаша Вольского «В Україні» (W Ukrainie). А однією із головних прем’єр секції Berlinale Special став документальний фільм «Суперсила» (Superpower) Шона Пенна та Аарона Кауфмана. Що ж, тепер докладніше про деякі з них.

«Ти мене любиш?» (реж. Тоня Ноябрьова)

Україна в період розпаду радянського союзу. 17-річна Кіра спостерігає не тільки за руйнування союзу, але й за крахом своєї сім’ї. Батьки Кіри вирішують розлучитися. Для головної героїні це стає серьйозним потрясінням, тож вона вирішує, що краще піти із дому, так само, як це зробив її батько.

«Ти мене любиш?» – друга повнометражна робота режисерки Тоні Ноябрьової. Вона майстерно висвітлює теми самоідентифікації та пошуку себе, коли світ навколо буквально розпадається на частини та сходить з глузду. Головна героїня постійно питає в інших «Ти мене любиш?», але робить це у найбільш незручний момент, тож ніколи не отримує відповіді. Цей ностальгіний фільм в першу чергу не про складні 90-ї, а про складнощі дорослішання та пошуку любові. Все ж, Кіра знаходить найважливіший вид любові – любов до себе.

• 

«Залізні метелики» (реж. Роман Любий)

17 липня 2014 року малайзійський «Боїнг» рейсу MH17 із 283 пасажирами та 15 членами екіпажу на борту прямував із Амстердама в Куала-Лумпур. Під час польоту над східноукраїнськими районами, де в 2014 році розпочалася війна, літак був збитий ракетою «Бук», контрольованою проросійськими сепаратистами.

«Залізні метелики» важко назвати просто документальною стрічкою. Це гібридний фільм, який поєднує факти та архівні кадри з постановними і фантазійними елементами. Унікальна форма стрічки тільки ще більше занурює у тему. Любий детально висвітлює трагедію: її предтечії та реакцію на це міжнародної спільноти. Режисеру вдалося поєднати документальні кадри з перформативними сценами, а також трагічні наслідки події із абсолютно абсурдними кадрами із російських СМІ, які буквально викликали сміх та здивування залу. «Залізні метелики» – це ще одне нагадування того, наскільки безжалісним може бути наш ворог, та до чого може призвести ігнорування зла.

• 

«Суперсила» (Superpower, реж. Шон Пенн та Аарон Кауфман)

У багатьох сенсах «Суперсила» – незграбний та дуже недосконалий фільм. Більшу частину стрічки ми бачимо, як Шон Пенн курить вейп, інколи він розмовляє з представниками української влади та волонтерами, а ще декілька разів зустрічається з Зеленським, яким Пенн щиро захоплюється з першої зустрічі і нагадує про це в будь-який слушний момент. Все це супроводжується коротким переказом історії України останніх років.

А почалося все з того, що Пенн та Кауфман ще до початку повномасштабного вторгнення задумали зняти фільм про Зеленського. Історія про те, як комедійний актор став президентом однієї з найбільших країн Європи здалась обом режисерам досить цікавою та перспективною. Погодьтесь, таке не кожного дня зустрінеш. Втім, війна повністю змінила наратив. Зйомки почались в листопаді 2021 року, коли напруга з приводу можливої повномасштабної війни вже підвищувалась. А вже 24 лютого 2022 року Пенн перебував у Києві і став свідком початку повномасштабного вторгнення.

Незважаючи на всі недоліки, «Суперсила» – дуже важливий фільм, який повинен привернути більше уваги до ситуації в Україні. Абсолютно щире захоплення Пенна українським народом та його впевненість в тому, що наша демократія та прагнення до свободи повинно буди прикладом навіть для США, не залишить байдужим українського глядача. Втім, ця стрічка насамперед буде корисною для всіх тих, хто ще рік тому про Україну взагалі не чув. Пенн також неодноразово закликає дати Україні зброю, і багато говорить про це на американскому телебаченні. Що ж, сподіваємося, що його меседж буде почутий.

•