Вы тут:
Главная > Кино на вечер > 5 стрічок, знятих одним кадром

5 стрічок, знятих одним кадром

Середня довжина кадру в сучасному кіно – 5-6 секунд. Вважається, що глядачеві важко втримувати увагу довше, тож ракурс потрібно міняти. Але знаходяться сміливці, що готові ризикнути задля реалістичності та цілісності наративу.

 

1917 (Великобританія, 2019, реж. Сем Мендес)

Епічне полотно Сема Мендеса вже має два «Золотих Глобуси», премію Гільдії режисерів Америки та 10 номінацій на «Оскар». Двом молодим солдатам дають завдання перетнути лінію фронту і доставити важливе повідомлення «своїм» про пастку, яку готують німці. У гінців є 8 годин, аби попередити загибель понад 1500 солдат, серед яких брат одного з героїв. Починаються безжальні перегони з часом, програти які не можна. Як і відвести погляд від екрану.

Буквально тактильну причетність до подій на екрані забезпечує здебільшого саме технічне рішення — імітація зйомки одним кадром. Не тільки камера супроводжує героїв упродовж непростої подорожі — глядач також опиняється в траншеях, на мінному полі, серед руїн міста. Для оператора Роджера Дікінса «1917» — вже 14-та номінація на «Оскар», проте першу статуетку він отримав лише 2 роки тому за «Той, хто біжить по лезу 2049». Не сумніваємося, що цьогоріч Дікінс стане лауреатом вдруге, адже робота, яку він здійснив для Сема Мендеса без перебільшення видатна: «1917» майже не має монтажних склейок і знято без штучного освітлення. Подібний метод завжди додає складності в процесі, але й натуралістичності та видовищності в результаті.


Бердмен (США, 2014, реж. Алехандро Гонсалес Іньярріту)

Один з найголовніших фільмів 2014 року також знято з ефектом «одного кадру». В цьому випадку творці переслідували мету додати театральності, яка, в свою чергу, посилює знову ж таки реалістичність. «Бердмен» — робота ще одного геніального оператора Еммануеля Любецькі, постійного напарника режисера Алехандро Гонсалеса Іньярріту. Акторам на майданчику бувало не солодко — задля довгих планів, які потім поєднали в єдиний, доводилося вчити до 15 сторінок діалогів.

Головний герой — суперзірка у відставці. Неборак намагається повернути акторську славу і погоджується на колись найзірковішу у своїй кар’єрі роль супергероя, та тепер у бродвейському мюзиклі. Іронічно, що грає героя Майкл Кітон, який після ролі Бетмена у стрічках Тіма Бертона на початку 90-х надовго зник кінорадарів. Тож «Бердмен» є фактично автобіографічною для Кітона картиною, інтелектуальною постмодерністською притчею і поки що кращою роботою у кар’єрі Іньярріту.

 

Далі поговоримо про стрічки, які дійсно не мають жодної монтажної склейки.

 

Вікторія (Німеччина, 2015, реж. Себастьян Шиппер)

2,5 години камера невідривно переслідує молоду іспанку Вікторію. Дівчина знайомиться у берлінському барі з чотирма хлопцями, які втягують її в пограбування банку. Манера зйомки на початку видається не надто комфортною, проте дуже швидко напружена кримінальна драма затягує, а ручна камера ніби споріднює з головними героями. Реалізувати задум вдалося з третьої спроби, втім, хоча б акторам у цьому випадку було простіше — більшість діалогів вони вигадували на ходу. Робота оператора була відзначена нагородою за видатні художні досягнення на Берлінському кінофестивалі.

 

Російський ковчег (Росія, 2001, реж. Олександр Сокуров)

Наш сучасник несподівано опиняється в Ермітажі початку XVIII століття. Герой зустрічає іноземця, з яким подорожує крізь 300 років російської історії. Сокуров багато обговорював можливість зняти фільм без монтажу з Тарковським. «Ковчег» режисер замислював як спробу «одним подихом» увібрати «потік часу».

Ідею вдалося втілити в життя з третьої спроби після семи місяців репетицій. Таким чином, оператору Тільманну Бюттнеру довелося тричі пройти 1,3 кілометри коридорами Ермітажу, несучи на собі камеру та супутнє обладнання загальною вагою 21 кг. До початку зйомок німець спеціально займався важкою атлетикою, аби набути відповідної фізичної форми: середня тривалість роботи з подібною конструкцією – 7-8 хвилин. Хронометраж «Російського ковчега» — півтори години.

Після виходу стрічки Сокурову часто казали, мовляв, зараз всі почнуть знімати одним кадром. Режисер відповідав: «Цей прийом потрібно виправдовувати естетичною ідеєю. Сам по собі він нічого не вартує».

 

Утойя, 22 липня (Норвегія, 2018, реж. Ерік Поппе)

Стрічка реконструює одну з найтрагічніших сторінок в історії Норвегії: 22 липня 2011 року націоналіст Андерс Брейвік розстріляв молодіжний табір Робітничої партії на острові Утойя. Стрілянина тривала 73 хвилини, стрічка триває трохи більше. Головна героїня під час бійні намагається розшукати в таборі сестру. Теракт при цьому залишається практично за кадром: ми бачимо силует Брейвіка тільки одного разу, але чітко чуємо кожен постріл.

Через документальну манеру та фіксацію на конкретному персонажі, глядач неминуче асоціює себе з жертвою. «Утейю» абсолютно правомірно можна засудити за надмірну експлуатаційність та недосконалість, але з технічної точки зору це цікава й талановита робота. Стрічку було знято з 4-ї спроби.

Добавить комментарий

Top